Аріадна Ефрон — дочка Сергія Ефрона і Марини Цвєтаєвої. У 1939 році її заарештували: Луб'янка, звинувачення в шпигунстві, тортури, 8 років виправно-трудових таборів. У 1949 році її знову заарештували і засудили на довічне заслання в Сибір. Реабілітували в 1955 році за відсутністю складу злочину.
Прочитайте цей уривок з листа Аріадни. Він про людяність... Тієї самої, яку можна зберегти за будь-яких обставин.
«Коли мене гнали етапом» з Крайньої Півночі в Мордовію — йшла війна, було голодно й страшно, довгі, далекі етапи погрожували смертю. По дорозі завезли мене в якийсь табір на кілька днів — змінювався конвой. Відправили підлоги мити в їдальні; стояла зима, на чорній підлозі вода замерзала, сил не було. А діло було вночі — мою, мою, тру, тру, увійшов якийсь чоловік, теж в'язень, — запитав мене, звідки я, куди, чи є у мене гроші, продукти на такий довгий і страшний шлях? Пішов, потім повернувся, приніс подушечку-думку, мішечок цукру і 300 р. грошей — велика сума для ув'язненого!
У телеграм-каналі «Клубер» кращі статті про відносини, психології, езотерики та саморозвитку, які допомагають збагатити внутрішній світ і поліпшити якість життя.
Дає це все мені — чужа людина чужій людині... Я питаю — як його ім'я? Мовляв, приїхавши на місце, напишу чоловікові, він поверне Вам борг. А цей чоловік — високий, худорлявий, з живими веселими очима — відповідає:
«Моє ім'я Ви все одно забудете за довгу дорогу. Але якщо і не забудете і чоловікові напишете, і він мені «поверне борг», то грошовий переказ мене не застане, сьогодні ми тут, а завтра там — даремно все це».
«Але як же, — кажу я, — але кому ж повернути — я не можу так просто взяти?»
«Коли у Вас буде можливість, — відповідає він, — «поверніть» тому, хто буде так само бідний, як Ви зараз. А той у свою чергу «поверне» зовсім іншому, а той — третьому... На тому і стоїмо, мила дівчина, так і живемо!»
Він поцілував мені руку і пішов назавжди.
Не знаю досі, хто він, як його звуть, але борг цей віддавала десятки і сотні разів і буду віддавати, скільки жива буду. «Думка» його ціла у мене і донині, а той цукор і ті гроші рятували мені життя протягом майже тримісячного «етапу».
Аріадна Ефрон у листі В. Ф. Булгакову 21 жовтня 1960 р.
