Слова-руйнівники
Будучи носієм мови (неважливо, якої), кожен із нас має абсолютно унікальний запас (набір) слів. Цей набір є потужним інструментом самопрограмування.
У буквальному сенсі: як говоримо - так і живемо. Що заявляємо, те й маємо.
Слова - це одяг наших думок, і енергія слів має ще щільнішу структуру, і ця енергія в рази швидше (порівняно з енергією думки) формує матерію.
Доказів тому наведено вже настільки багато, що й додати до них майже нічого.
Але все-таки наведемо ще одне, і воно таке серйозне, що беззастережно визнане відкриттям, здатним зцілювати найнебезпечніші хвороби.
Це відкриття зробив німецький психотерапевт Носсрат Пезешкіан, він перший виявив (а потім навчився знешкоджувати) слова, що програмують хвороби тіла. Згодом Пезешкіан переконливо довів, що ці руйнівні слова присутні в лексиконі всіх людей.
Розумієте? Немає жодної людини, хто б уберігся від слів, які:
- програмують хвороби,
- матеріалізують їх у тілі,
- ні в яку не дозволяють їх зцілити.
Ці слова доктор Пезешкіан об'єднав у назву органічна мова.
Звісно, російською ця назва звучить дещо кособоко, але суть відображає цілком: органічна мова - це слова і вирази, що прямо впливають на фізіологічні органи людини. Вам добре відомі ці слова і вирази. Це по-справжньому небезпечна і руйнівна енергія, яка здатна підірвати навіть найміцніше здоров'я, хоч би яке було хоч тричі богатирським.
Зверніть увагу на те, наскільки віртуозно замасковані слова-руйнівники. Одразу не віриться, що такі нешкідливі на вигляд слова можуть так сильно шкодити.
Ось дивіться:
- увірвався мій терпець,
- я вже голову зламав,
- щось мене гризе,
- всю балаканину мені проїли,
- сидить у мене в нирках (щось, хтось),
- мені перекрили кисень,
- не перетравлюю (щось або когось),
- всі соки з мене вичавили,
- багато крові мені попсували,
- чхати я хотів,
- набридло до нудоти,
- просто ножем по серцю,
- мене вже колотить (трясе),
- всю шию відсиділи,
- ситий по горло,
- з душі відвертає,
- заганяли мене до смерті,
- побувай у моїй шкурі,
- тиснуть на мене,
- знайти б віддушину.
Ну і так далі. Правда ж, чудове маскування? Нам здається, що ми вживаємо ємні метафори, а насправді віддаємо своєму тілу такі чіткі команди, що тіло їх навіть і не сміє не виконати, ось і виконує.
Свої висновки щодо впливу органічної мови на здоров'я людини доктор Пезешкіан опублікував не так давно, але ці висновки вже встигли на сто рядів перевірити. Особливо ретельно вивчали ось таке питання: органічна мова створює хворобу чи повідомляє про неї? Виявилося, що саме створює. Інакше кажучи, було припущення, що слова-руйнівники з'являються в мовленні людини після виникнення хвороби - мовляв, так несвідоме, яке керує всіма фізіологічними процесами, сигналізує про збої. Однак, ні, не підтвердилося припущення.
І тепер можна переконано казати, що картина така: спочатку людина включає слова-руйнівники у свою активну мову (закладає програму конкретної хвороби), і тільки потім виникає хвороба. І не якась там хвороба, а точно та, яка була заявлена.
І ось ще що примітно: створивши хворобу, слова-руйнівники ще більше вкорінюються в активному мовленні, і зовсім не для того, щоб про хворобу повідомляти (сигналізувати).
Завдання слів-руйнівників зовсім інше - підтримати хворобу, дати їй можливість "жити і процвітати". Це зрозуміло: органічна мова - це самостійна психічна програма, і в неї цілком обґрунтована місія: підтримувати те, що створено.
Нижче наведено узагальнені дані детальних досліджень мовлення багатьох тисяч пацієнтів. Звісно, набір слів у розрізі за хворобами значно багатший, ніж у наведеній таблиці, але якщо ви поставите собі за мету встановити у власному мовленні слова, які руйнують ваше здоров'я, то наведені ілюстрації допоможуть вам у цій продуктивній (і по-справжньому цілительській) роботі. І будьте впевнені: щойно ви виявите у своєму побуті слова-руйнівники, ваша мова від них швидко очиститься.
І механізм тут простий і зрозумілий: виявлений - значить викритий. Викритий - значить обеззброєний. Чи треба говорити, що коли йдуть слова-руйнівники, то йдуть і хвороби?
Це масштабно довів метод доктора Пезешкіана.
А ось і обіцяна таблиця:
Ці слова і вирази створюють і підтримують хворобу:
- Наділо до нудоти, ситий по горло, з душі верне - Нервова анорексія
- Звалити вантаж турбот. Нести свій хрест. Проблеми, які сидять на шиї - Остеохондроз
- Щось гризе, отруювати життя, сам собі не належу, набридло все до смерті - Рак
- Займатися самоїдством, уїдливо, щось (або когось) не перетравлювати - Виразка
- Щось сидить у нирках, сеча в голову вдарила, немає сил, смертельно втомився... Урологічні захворювання
- Знайти віддушину, дати волю своєму гніву, перекрити кисень, чхати на когось - Бронхіальна астма та гіпервентиляційний синдром
- Висмоктувати кров, вичавлювати соки, це увійшло в мою плоть і кров - Захворювання крові
- Приймати близько до серця, серце розривається, удар у саме серце - Інфаркт міокарда
- Він і не чухається, не хотів би опинитися в його шкурі, легкоранимий, тонкошкірий - Захворювання шкіри та алергія
- Ламати голову, ризикувати головою, ще головою побийся, суцільний головний біль - суцільний головний біль... Мігрень, метеозалежність
- Кульгати на обидві ноги, нестійкий, хиткий, непрохідний - Хронічні судоми, подагра
- Випускати пар, увірвався терпець, піддавати жару, підстьобувати - Гіпертонія
- Їдкий, мені гірко, жовчний, щоб життя медом не здавалося, ніякої радості - Захворювання печінки та жовчного міхура, а також ожиріння
- Очі б не бачили, страшно дивитися, дивлячись навіщо, світло не миле, непроглядне - Захворювання очей
- Не хочу цього чути, не кажи, замовкни, стули пельку, шумно, гуркоче - Зниження слуху, глухота
- Колотить, трясе, бісить, претить, не морочте (морок), увірвався мій терпець - Депресія
Примітка. Немає жодної різниці в тому, до кого (або чого) застосовуються ці та подібні слова і вирази. Сам факт їхньої присутності в активній мові закладає (а потім підтримує) програму хвороби.
Пропонуємо вам поспостерігати за мовленням. Ні, не за своєю - це без спеціальної підготовки може виявитися неможливим. Попрактикуйтеся - поспостерігайте за тим, які слова-руйнівники присутні в мові ваших близьких. Тільки уникайте "проповідувати".
Будьте, будь ласка, делікатні: людей, і особливо близьких, ранять повчання і настанови. Просто поділіться інформацією. Наприклад, дайте почитати цю чи інші статті з цієї теми: надайте вашим близьким можливість зробити самостійні висновки. І прийняти самостійні рішення. І пам'ятайте: індивідуальна мова - це те, у що категорично не можна грубо втручатися!
Слова-кандали
Тепер ви знаєте слова-руйнівники в обличчя, і це означає, що вони обеззброєні. Тепер, якщо ці слова й стануть проскакувати у вашій мові, то ви миттєво це помітите й заміните "шкідника" на нейтральний (або навіть продуктивний) синонім. І дуже допоможете своєму здоров'ю. Ось так усе просто: маски знято й мовлення очищується: викриті слова-руйнівники з нього поступово йдуть.
Те саме варто зробити ще з одним набором слів. Ці слова отримали назву слова-кандали. Дуже влучна назва, бо відображає саму суть: вживаючи слова-кандали, ми обмежуємо себе і в свободі, і в можливостях, і в праві, яке за замовчуванням (тобто без жодних умов) дано кожному з нас від народження: отримувати від життя все найкраще. На превелике щастя, слів-кандалів не так уже й багато, і не знадобиться особливих зусиль, щоб очистити від них свою мову. Досить просто знати, що співтовариство кайданоподібних слів складається з 4-х основних "кланів" (або родин - так їх заведено називати).
Ось дивіться:
1. Клан кайдальних слів "У МЕНЯ НЕ ВИЙДЕ". Ці слова чітко вказують на невпевненість у собі, за ними завжди маячить переконання людини в тому, що її здібності обмежені, що вона сіра, непримітна - "звичайна".
Слова клану "У мене не вийде" в буквальному сенсі змушують стояти на місці - і живцем загнивати (вибачте за прямоту)... І все б нічого, але за удаваною нешкідливістю цих слів ми навіть не помічаємо їхньої підступності та не усвідомлюємо, що вони змушують нас чинити смертний гріх: адже, сумніваючись у собі, ми виявляємо таку зарозумілість, що мислимо себе чимось окремим від Того, Хто нас створив. І вдаємо, що ми самі по собі, а Бог - сам по собі (і жодного стосунку до того, які ми взагалі є, Він не має); і що набір унікальних здібностей, яким ми всі наділені від народження, ні до чого нас не зобов'язує; і що послання, звернене до кожного, хто є людиною: "Ти наділений талантами і несеш за них відповідальність", - це зовсім і не до нас.
Подивіться, ось вони, ці слова, за якими дуже зручно сховатися, причаїтися і НЕ виконати свою унікальну життєву місію:
- не можу,
- не вмію,
- не впевнений (-а),
- не вийде,
- це вище моїх можливостей (сил),
- не можу обіцяти,
- від мене не залежить,
- не візьму на себе таку відповідальність.
А найпідступніше слово клану "У мене не вийде" - це ювелірно замасковане"постараюся". Зніміть із цього слова фальшиву віру в результат, приберіть із нього напівмертвий ентузіазм - і неодмінно побачите його справжнє обличчя. І зрозумієте, що насправді транслює це слово. Побачили? Все правильно, ось це: "я в себе не вірю".
2. Клан кайдальних слів "Я НЕ ДОСТОИН(-на)". За зовнішньої схожості слова цього клану мають кардинально інше завдання (порівняно зі словами клану "У мене не вийде"). Шанувальники слів із клану "Я не гідний", як правило, не стоять на місці, вони по-справжньому прагнуть саморозвитку і добре розуміють, що в цьому, власне, і полягає сенс їхнього життя. Саме ці люди мають репутацію чудових розумниць і майстрів на всі руки, саме вони везуть на собі все і всіх, вони беруть відповідальність за все підряд, і тільки вони впевнені, що робоча конячка та вони самі - це і є синоніми (і що критика й підкорювання, на які не скупиться, коли ті, хто їде в них на шиї, їдуть на них, - це норма). І знаєте, не треба бути досвідченим психологом, щоб помітити, наскільки сильно шанувальники слів клану "Я не гідний" бояться отримувати адекватні собі самим винагороди. І щоб не допустити до себе блага, які так і ломляться до них у двері, вони споруджують такі загородження, що перелізти через них... (зазвичай ці загородження формуються з моральних норм, які народилися ще за царя Гороха. Але переконати впевнених у своїй "негідності", що ці норми - запліснявіле пуританство... загалом, сто потів доводиться пролити).
Вдивіться у слова клану "Я не гідний (-на)" - і ви все зрозумієте: Ще не час, Хотілося б, але... Хіба мало чого я хочу! Хотіти не шкідливо, Хто я такий/-ая, щоб...
А ще зверніть увагу ось на ці "шедеври" - вони настільки легко проникають у мову, що їм навіть маскуватися не треба:
Я не можу собі дозволити*, нічого собі! (а вже скільки синонімів у цього вигуку - напівцензурних і з відвертого вульгарного арго - просто багатюща усна творчість).
* зрозуміло, що кандальною ця фраза є лише в контексті самообмеження.
А ось коли ми, наприклад, говоримо: "не можу собі дозволити нехтувати своїм здоров'ям" - це, як кажуть діти, "не рахунково".
3. Клан кайдальних слів "НЕ ХОЧУ, АЛЕ ЗМУШУЮТЬ". О, ну це наші улюблені слова! І судячи з частоти їх застосування, ми їх не просто любимо, а захоплено обожнюємо:
- треба, треба (не в контексті потреби, а в значенні "зобов'язаний"),
- повинен (повинна), потрібно, проблеми (дуже підступне слово, і воно чудово замасковане: адже воно не позначає наявні проблеми (як може здатися), воно їх формує).
Скільки разів на день ми говоримо (і чуємо від свого оточення) ці слова? Та не злічити! Але ж ми не просто говоримо - ми чітко (і без усяких різночитань) заявляємо самим собі й одне одному: "моє життя - безпросвітна кабала".
І що примітно: ми так зріднилися з цими кайданами, що навіть і не намагаємося їх бодай тимчасово знімати, вживаємо їх навіть тоді, коли говоримо про свої особисті потреби, які не мають нічого спільного із зобов'язаннями перед іншими людьми (або перед обставинами). Прислухавшись, легко помітите, що слова "мені треба зробити" і "я маю/повинна зробити" ми вживаємо в діло і не в діло, і тим самим будуємо величезні кордони, через які так не просто пробитися радості. От і ходимо зі стурбованими обличчями - і геть забуваємо, що ми й прийшли сюди виключно для того, щоб життям насолоджуватися.
4. Ну і заключна група сімейства слів-кандалів - це клан кандальних слів "НЕМОЖЛИВО". Їх вживання просто-напросто забирає кисень у всього, що ми називаємо мрією. На щастя, стрімко минають часи, коли слово "мрія" (і його похідні) супроводжувалися поблажливою гримасою (мовляв, відрив від реальності). Тепер уже нікого не треба переконувати, що саме мрійникам ми завдячуємо всім, чим із таким задоволенням користуємося: електрикою, телефонією, телебаченням, інтернетом, літаками, машинами... продовжіть список.
Загалом, що називається, благословенні Небеса, що вони посилають нам мрійників, щоб донести до нас і не дати нам забути, що можливо все. Усе (абсолютно!), що ми розпізнаємо як внутрішній запит (мовляв, хочу) - це пряма вказівка на можливість. І на те, звичайно, що у всіх можливостей є потужний потенціал втілення, інакше б запити просто не виникали.
Ось ці слова:
- Неможливо,
- Малоймовірно,
- Ніколи,
- Не може бути,
- Якщо раптом (відмова від можливості),
- Якщо що (і це теж відмова від можливості: мовляв, хочу-то я хочу, але навряд чи отримаю),
- Може статися так... (планування перешкод. Ця фраза - найнадійніший спосіб, щоб не тільки НЕ отримати те, чого прагнеш, а гарантовано забезпечити себе тим, чого ні в яку не хочеш),
- А раптом (та сама пісня),
- Не дай боже (з тієї ж опери).
- І найзабійніше: немає вибору.
Знайте: кандальні слова (так само як і слова з розряду "органічна мова") значно зменшують швидкість налаштування продуктивної домінанти. А це, зрозуміло, знижує швидкість вашого руху до мети. Як, запитаєте, позбавити свою мову кандальних слів?
Відмінно завжди допомагає прийом "Ганебний стовп".
Прийом простий: випишіть кайданні слова з цієї статті та вивісьте цей перелік на чільне місце (наприклад, на холодильник - як найвідвідуваніше місце в домі), і нехай він (перелік) побуде там 7-10 днів. Довше залишати не варто, по-перше, забагато честі, а по-друге, за цей термін уже сформується те, на що націлений прийом - чорний список. Чорний список - це вмілий санітар, і він завжди чудово справляється зі своїм завданням: видаляє з мови всі елементи деструктивних програм. Перевіряйте.
Слова-крила
Ми з вами стоїмо на самому порозі великих змін! Настають зміни, і просто найбільшою мірою нерозумно їх боятися (тим паче, що вони точно не за один день відбудуться - як, власне, і належить змінам). Пропонуємо приступити до справи. Дуже приємної справи, будьте певні. І вона прямо стосується того, як організувати власне життя в Новій Ері (її, до речі, вже називають Ерою Абсолютного Добра).
Розмова піде про слова, які, будучи допущеними в активну лексику, дають змогу людині отримати докази, що керувати власною долею - це не фігура мови, а цілком буденна практична навичка. І ця навичка категорично не дозволяє по життю повзати, ця навичка примушує ЛІТАТИ.
Слова-Крила. Їх зовсім небагато, але багато зовсім і не треба. Бо кожне слово навіть не пуд золота важить, а набагато більше. І силу слова-крила мають таку, що описати її... можна. Але я не описуватиму (самі опишете, коли випробуєте на собі). Просто позначу те, що спостерігаю в професійній практиці: змінюють люди свою особисту історію, встають із лікарняних ліжок, витягують себе з фінансових ям, розкривають свої таланти й узагалі починають жити так, як кожній людині й годиться: радісно й захлинаючись.
Ось він, наш істинний ресурс:
- Я можу,
- У мене все виходить.
- І найпотужніше: Я маю намір(-а).
Щоб не бути голослівною, пропоную ось що: просто зараз скажіть, будь ласка, вголос: "Я хочу", а потім так само вголос: "Я маю намір (-а)", і ви виразно відчуєте, що зробили енергетичний перехід: тоншу енергію перевели в значно щільнішу. І цей перехід розпізнається не умоглядно, а на біологічному рівні, і якраз у цьому-то секрет і полягає: дієслово "маю намір" запускає в тілі цілком певні хімічні реакції (не гіпотеза - перевірили вимірами). І саме ці реакції змушують і мислити продуктивно, і діяти впевнено (а не навмання).
І це все про слова-крила. Я вже повідомляла, і знову повторю: коригувати свою промову чи залишити все як є - це завжди особисте рішення. Тільки не вважайте це за моє небажання брати на себе відповідальність. Я не закликаю вас будь-що-будь переглянути зміст своєї промови з однієї-єдиної причини: такі заклики - профанація. І вони не мають нічого спільного з моєю професією.
Моє професійне завдання - дати обґрунтовану інформацію і звернутися з нею до вашої здатності тверезо міркувати. Тільки такий підхід у моїй роботі вважається професійним, і тільки він забезпечує позитивні зміни. А "роби те й так (і більше ніяк)" - це... теж доречно, але тільки в дитячому садку. Тому, як би мені не хотілося переконати вас переглянути свою промову і наповнити її лексикою переможця, я не стану на це витрачати ні свої слова, ні ваш час.
Просто повідомлю: я вірю у Вашу Щасливу Зірку. І моя віра не передбачає сумнівів, тому порукою є мій професійний досвід. І він мені багаторазово довів: кожна людина народилася - і живе! - під власною Щасливою Зіркою.
Джерело — homemadeandi.blogspot.com
