Він побачив її вперше багато років тому й одразу зрозумів, що пропав. Зрозумів, що дозволить їй усе: вона витиме з нього мотузки, вередуватиме, вередуватиме, тупотітиме ногами, а він - лише щасливо усміхатиметься у відповідь. Тому що вона - Жінка всього його життя. І нехай поки що вона важила всього 3 кг 500 гр (так було написано в метриці) - це була Вона. Його донька.
Сьогодні він видає її заміж. Ось вона сидить - така красива, така щаслива. Зовсім скоро зазвучить їхній улюблений Hotel California - і він знову танцюватиме зі своєю дівчинкою. Вона обійме його за шию і пригорнеться до щоки - так, як робила це щоразу, коли звучала Їхня Пісня. Він добре пам'ятав їхній перший танець - у неї була температура, вона вередувала, він узяв її на руки на маленькій кухні, де по радіо передавали Eagles. Вона була в рожевих колготках і смішній футболці з Міккі-Маусом - їй було всього 3. Він чув, як б'ється її маленьке сердечко, а вона знала, що він поруч і все буде добре. Так і заснула тоді на його руках - а вранці температури як не бувало.
Він завжди знав, що вона красива. Він не втомлювався повторювати їй про це - навіть тоді, коли вона хворіла на вітрянку і вся була в зелених крапках, коли в пориві підліткового бунту вона поголила налисо півголови, коли вона була застуджена і хлюпала носом... І тепер він точно знає: жоден глянсовий журнал у світі зі своїми вигаданими стандартами не змусить її сумніватися у своїй красі.
Вона народилася в любові. Тоді він дуже любив її матір і не міг уявити, що колись "непримиренні протиріччя" розведуть їх у різні боки. "Непримиренні протиріччя" - так дружина написала в заяві про розірвання шлюбу. Але їм вдалося розлучитися красиво - друзями не стали, але й посуд не ділили. Він завжди поважав свою колишню і був вдячний їй за все - і особливо за доньку. Вони так і залишилися люблячими батьками - просто перестали жити в одній квартирі. А тепер його дівчинка знайшла своє кохання. І він сподівався, що справжнє.
Як здорово вони проводили свої вихідні! Він навчив її всього, що вмів сам - плавати, водити машину, стріляти з рушниці і ловити рибу. Він став її провідником у невідомому чоловічому племені - брав її із собою на футбол, у гараж, на картинг. Після цих походів йому доводилося відповідати на купу запитань: а чому дядько Михайло лисий? а куди від дядька Колі пішла дружина? а чому дядько Льоша - професор, а працює в таксі? Але тепер він упевнений - вона багато чого зрозуміла про чоловіків із тих несерйозних дитячих бесід.
Він був поруч із нею завжди - і в печалі, і в радості. Він першим дізнався про те, що її призначили головною Сніжинкою на святі, що їй дали сольну партію в шкільному хорі, що її твір посів перше місце на міському конкурсі і що Макс з 11-го класу запросив її в кіно. А скільки разів вона ридала в нього на плечі, обливаючи сльозами нову сорочку! Приводів завжди вистачало: Павлик зі старшої групи подарував Лєньці квітку, у Машки з 10а ноги довші, та й на ЗНО всього два бали не вистачило! Але вона завжди знала, що на світі є принаймні один чоловік, на якого завжди можна покластися - її батько.
Що б вона не накоїла - він ніколи не підвищував голосу і тим більше не кричав на неї. Він багато чого міг сказати без слів - одним рухом брів, а іноді навіть однієї брови. Він завжди був у курсі її повсякденного життя - знав, хто стоїть із нею зазвичай у парі в дитсадку, чому вона посварилася зі шкільною подружкою, що вчора сказав викладач про її курсову і коли ж нарешті бос зрозуміє, який вона цінний співробітник.
Він навіть іноді давав їй поради щодо вбрання і вважав, що чоловіків даремно звинувачують у некомпетентності з цього питання. Адже жінки (хай би що вони там не говорили) вбираються не тільки для себе. А хто, крім батька, може точно сказати, чи приверне чоловічу увагу поєднання шароварів і косухи?
У них були свої таємні ритуали - тільки для двох. Код 1 означав похід у кіно, код 2 - свято ласунів в улюбленому кафе, код 3 - шопінг у книжковому магазині. Коли вона була маленькою, він ніколи не відмовлявся від участі в дівчачих іграх: адже за допомогою ляльок можна розповісти про найскладніші моделі сімейних стосунків і способи вирішення конфліктів.
А коли вона залишалася в нього на вихідних, він завжди готував свої фірмові млинці - з вишневим варенням. І зараз готує - а вона наминає їх, забуваючи про те, що на дієті. Млинці він освоїв не відразу - спочатку годував її бутербродами. Зате якими - як у тій рекламі "Тато може!".
Він часто дарував їй квіти - просто так, без жодного приводу. Вона підносила букет до обличчя, вдихала його аромат і щасливо шепотіла: "Татку, я тебе люблю!". І дорожче за ці слова немає нічого. Він ніколи не шкодував для неї поцілунків і обіймів, бо вважав, що зіпсувати й розпестити доньку з їхньою допомогою неможливо. І мав рацію.
Усе, пора! Ось уже звучить їхня пісня. Вона йде до нього - Справжня Жінка, яку міг виховати тільки він - Люблячий Батько.
