Спочатку скажуть: тобі треба по-іншому одягнутися. Потім скажуть, що треба схуднути. Потім - що треба енергійніше рухатися і дивитися веселіше! Оптимістичніше. І не скаржитися. Змінити зачіску треба. Прочитати модну книжку і фільми для саморозвитку подивитися. А коли схуднеш, зміниш зачіску, одягнеш інші речі й почнеш оптимістично посміхатися, скажуть, що ти занадто старий. І що тоді робити?
Так один чоловік сказав дружині, з якою двадцять п'ять років прожив. Коли вона в спортивному модному костюмчику крокувала з ним у важкому поході з важким рюкзаком за спиною. Усе життя вона худла, надривалася в спортзалі, качала прес і робила стрижки; як чоловікові подобалося. І дивилася фільми, які йому подобалися. І читала книжки, які він рекомендував. А у відпустці сплавлялася по річках і повзала по горах. І вечорами біля багаття, відмахуючись від комарів, співала бардівські пісні під гітару. Чоловік любив саме так проводити відпустку. От дружина все робила так, як йому подобалося. Прислухалася до критики. Старалася. А потім він розсердився, що вона повільно йде з рюкзаком. І сказав: ти занадто стара!
І що робити з такою критикою? Це не вага і не зачіска. Не новий фільм про космічну свідомість, який можна подивитися. П'ятдесят п'ять років нікуди не дінеш. І стає важко тягнути рюкзак і перти хащами, співаючи пісні... Чверть століття людина все робила, як хотіла інша людина - заради збереження шлюбу. Щоб кохали. Щоб розуміння було! А потім чоловік широкими швидкими кроками покрокував далеко вперед. А вона сиділа на рюкзаку і плакала - вона дуже втомилася. Як маленький сивий гномик, сиділа в лісі й плакала. Без жодного оптимізму. Тому що прожила не так, як хотіла: морила себе голодом, потіла в спортзалах, блукала тайгою і повзала по горах у відпустці. А хотіла зовсім іншого: тихих вечорів на морі, пиріжки пекти, ходити інколи в кіно на мелодрами, носити довге волосся, на дивані лежати зрідка з книжкою, до театру ходити в гарній сукні...
В телеграм-канале «Клубер» лучшие статьи об отношениях, психологии, эзотерике и саморазвитии, которые помогают обогатить внутренний мир и улучшить качество жизни.
Вона прожила не своє життя. Вона робила, як чоловікові подобалося. Вона не хотіла його втратити! А він назвав її старою і кинув у лісі - навіщо вона так повільно тягнеться?
Вона дійшла до електрички; кинула в лісі важкий рюкзак. На квиток вистачило, і то добре. Їхала, дивилася в каламутне скло на похмурий ліс, з якого вибралася дивом...
Вона вибралася. А хтось ні. І досі худне, стрижеться, відпочиває і їсть не так, як хочеться; а так, як треба іншим. Це даремно. Бо потім усе одно можуть кинути в лісі; бо ми надто старі й повільно тягнемо рюкзак...
Автор — Анна Валентинівна Кір'янова
Фото - Yoann Boyer
