Раніше я думала, що любов — це ось як у кіно. Вона йому: «Ханні, ай лав ю, гів мі пліз шубу-дубу з рашен фокс, енд ще бьютіфул стоун ауруме 585-ї проби», а він їй: «Йес, мій солодкий бубльгум! Щас метнусь за шубою-дубой, і яхонтов на зворотному шляху приховуючи».
Ось вона, гадаю, любов-то! Справжня! «Я їй — Санюшка, а вона мені — Митюнюшка!» (с)
Подарунки! Шуби! Аурум! Діамант Серце океану на Восьме березня!
У телеграм-каналі «Клубер» кращі статті про відносини, психології, езотерики та саморозвитку, які допомагають збагатити внутрішній світ і поліпшити якість життя.
Але немає. Ні, друзі. Не ту країну назвали Гондурасом.
Сьогодні о пів на третю ночі закортіло мені гречаної кашки. Антикризової гречки мені захотілося. З маслом і молоком. Прям відчуваю: дуже треба. Гречка є, молоко є, навіть сіль і цукор є (втарилась на випадок війни, чо я, гірше за всіх?), а масла немає. ну от взагалі немає, навіть папірці від нього — і того немає. А чоловік вже спить, ясний пень.
Я його так тихенько буджу, і кажу на вушко: «Темушка, а я кашки хочу».
Темушка мені крізь сон: «Ну і звари собі кашки, а то на ніч не пожрешь — не заснеш».
Я йому: «Темушка, а масла-то немає!»
А він мені: «ну і їж без масла»
А я йому: «Я без масла не можу! Це не каша адже, а погань якась вийде. Темушка, сходи в магазин, а? Купи маслечка горщик. І мінералочкі. І ще молочка. І вершків — мені для кави на ранок. І...»
«Та йди ти в попу, Ліда» — відповів Темушка, але прокинувся. — «Пів на третю ночі. Мені в сім на роботу вставати. Ти знущаєшся?»
Я схлипнула: «Кашки б мені, Темушка. Кашки небагато. Трохи. І маслечка. Ну пожалуйстаааааа!»
Темушка встав і пішов на кухню. Відкрив холодильник. Вивчив вміст. Потім запитав: «А оливкое олія не підійде? А майонез? А сало ось тут хороше ще — не котить? А ось дивися: масло ікорне є! Теж не піде?»
Я зробила скорботне обличчя, і сумно пошлепала губою.
Темушка закрив холодильник, пішов одягнувся, і в дверях обернувся і запитав: «Так що там ще треба взяти, крім масла-то?»
Ось це — любов. Маслечко о пів на третю ночі — це любов!
А про шуби-дуби ще в російській народній старовинної пісні співалося «Ти шубки білячі носила, шкіри крокодила... І перо за це отримуй!»
Не треба мені шуб. Нічого мені не треба. Все у мене є, дякую тобі, Господи.
І маслечко. Це найголовніше. І маслечко.
Автор — Лідія Раєвська
