Кінознімальна

Як дружили Олег Янковський і Роберт де Ніро

Ця дружба тривала 27 років, аж до 2009 року, коли Олега Янковського не стало...
2.2к.

Ця дружба тривала 27 років, аж до 2009 року, коли Олега Янковського не стало...

Доля звела акторів в Італії в 1982 році, у пересічній курортному містечку Баньо Виньони. Саме там проходили зйомки «Ностальгії» Тарковського. Вся знімальна група працювала буквально день і ніч — Андрій Арсенович на майданчику вимагав дисципліни і жорсткого дотримання графіка. Тут раптом з'ясувалося, що з великим режисером приїхав познайомитися якийсь американський актор.

Неподалік Серджіо Леоне знімав «Одного разу в Америці», і Роберт де Ніро спеціально попросив організувати для нього зустріч зі знаменитим російським режисером. Голлівудський актор, до речі, вважає себе послідовником російської театральної традиції. Він є випускником знаменитої театральної школи Лі Страсберга, який навчав своїх студентів «за Станіславським» і ставив багато російських п'єс. Однією з найголовніших і успішних театральних виступів Де Ніро критики вважають роль у чеховському «Ведмедя».

У телеграм-каналі «Клубер» кращі статті про відносини, психології, езотерики та саморозвитку, які допомагають збагатити внутрішній світ і поліпшити якість життя.

Незважаючи на те, що Роберт Де Ніро до того часу був вже справжньою голлівудською зіркою, спілкування з Тарковським у нього не склалося, так як російський режисер був не дуже товариським людиною. Тому того обміну досвідом, якого від цієї зустрічі очікував американець, не вийшло, зате він швидко розговорився з Олегом Янковським. Актори подружилися і стали при можливості разом оглядати краси Італії — голлівудські зірки, на відміну від наших, за кордоном завжди мали багатий графік подібних поїздок. До де Ніро для цих цілей навіть був приставлений спеціальний співробітник-організатор.

Як дружили Олег Янковський і Роберт де Ніро

Двом акторам, кожен з яких був зіркою на своєму континенті, було цікаво спілкуватися і в творчому плані. Олег Янковський, наприклад, так відгукувався про свого друга:

«Є багато чудових акторів, але з якихось принципово творчим справах саме він мені виявився близький. Він зсередини все робить. І мені теж не треба клеїти вуса і бороду, щоб відчути себе іншою людиною. Треба просто повірити, що ти моряк Жевакін — і відразу інший очей у тебе, і постава. Не зображати, а відчути. Це називається «я» в пропонованих обставинах».

Після закінчення зйомок в Італії, здавалося, що подальше спілкування нових приятелів буде проблематичним, проте «залізна завіса» як раз почав давати слабину. Роберт де Ніро приїхав в Москву спочатку для участі зйомок у фільмі Еміля Лотяну «Анна Павлова», але цьому не судилося статися, так як у Держкіно американський актор був на поганому рахунку з-за участі в формально антирадянської драмі «Мисливець на оленів». Тим не менш, він встиг познайомився з багатьма радянськими зірками: Михайлом Козаковим, Андрієм Мироновим, Ларисою Голубкіної, Людмилою Максаковою.

Роберт де Ніро був одним з перших акторів «капіталістичного табору», освоювали закриту для всього світу територію — радянські простори. Траплялися при цьому і деякі курйози. Один з таких випадків, що стався під час спільної поїздки в Ленінград, описав Михайло Козаків:

"Пам'ятаю, ми приїхали в Пітер і стали оформлятися в готель "Асторія". Елегантно одягнена адміністраторка найкращого пітерського готелю впізнала мене, була ввічливою, ввічливою, попереджувальною. Подивившись на незнайомого їй тоді американця, одягненого в м'яті чорні бавовняні штани і світлу сорочку, запитала російською: "На якому такому смітнику ви його відшукали?" Я, як міг, роз'яснював, що це за смітник і хто є цей американський бомж. Вона з недовірою вислухала мене. Регіна (дружина М. Казакова) кипіла: "От дура! Їй невтямки, скільки коштує те, що на Роберті!" Зізнатися, і мені теж тоді було невтямки".

Далі Роберт де Ніро ніколи не упускав можливості приїхати в СРСР. Найчастіше це вдавалося зробити завдяки Московським кінофестивалями. У ці поїздки він часто брав з собою дітей, так що дружба двох акторів тривала.

У 1997 році саме Роберт де Ніро вручив Роберту де Ніро в Москві статуетку Срібного Святого Георгія за внесок у світовий кінематограф.

Ця дружба тривала 27 років. Остання зустріч акторів відбулася зовсім незадовго до смерті Олега Янковського. Після Роберт де Ніро поділився своїми почуттями:

"Мені випала в житті велика удача: я був знайомий з Олегом Янковським особисто. Востаннє мені вдалося побачитися з ним місяць тому... Я не знав, наскільки ця хвороба серйозна. Мені сумно і важко говорити про це. Наша остання зустріч з Олегом відбулася в готелі, в якому я зупинився в Москві. Я був щасливий, що він прийшов. Я любив Олега. Він завжди був дуже великодушною, доброю і гідною людиною".

За матеріалами: Культурологія

author avatar
Марина Карасьова Редактор
Наш редактор Марина мріє, щоб усі діти були щасливими. А ще про великій бібліотеці, наприклад, як у письменника Умберто Еко. Вона вважає, що особисте зібрання книг — це колосальний набір ресурсів, що дозволяє зробити навіть неможливе можливим. За освітою психолог Марина, багато років працювала редактором у різних виданнях.
Клубер саморозвиток та особистісний ріст