- Тут займають чергу на жертвопринесення?
- Тут, тут! За мною будете. Я 852, ви - 853.
— Ой, мамочки… Это когда же очередь дойдет?
- Не турбуйтеся, тут швидко. Ви в ім'я чого жертву приносите?
- Я - в ім'я любові. А ви?
- А я - в ім'я дітей. Діти - це моє все!
- А ви що як жертву принесли?
- Своє особисте життя. Аби діти були здорові та щасливі. Усе, все віддаю їм. Заміж кликав хороший чоловік - не пішла. Як я їм вітчима в дім приведу? Роботу улюблену кинула, бо їздити далеко. Влаштувалася нянечкою в дитячий садок, щоб на виду, під наглядом, доглянуті, нагодовані. Усе, все дітям! Собі - нічого.
— Ой, я вас так понимаю. А я хочу пожертвовать отношениями… Понимаете, у меня с мужем давно уже ничего не осталось… У него уже другая женщина. У меня вроде тоже мужчина появился, но… Вот если бы муж первый ушел! Но он к ней не уходит! Плачет… Говорит, что привык ко мне… А мне его жалко! Плачет же! Так и живем…
Відчиняються двері, лунає голос: "№ 852, проходьте!".
- Ой, я пішла. Я так хвилююся!!! А раптом жертву не приймуть?
№ 853 сжимается в комочек и ждет вызова. Время тянется медленно, но вот из кабинета выходит № 852.
- Що? Ну що? Що вам сказали? Прийняли жертву?
— Нет… Тут, оказывается, испытательный срок. Отправили еще подумать.
- А як? А чому? Чому не відразу?
— Ох, милочка, они меня спрашивают: «А вы хорошо подумали? Это же навсегда!». А я им: «Ничего! Дети повзрослеют, оценят, чем мама для них пожертвовала». А они мне: «Присядьте и смотрите на экран». А там такое кино странное! Про меня. Как будто дети уже выросли. Дочка замуж вышла за тридевять земель, а сын звонит раз в месяц, как из-под палки, невестка сквозь зубы разговаривает… Я ему: «Ты что ж, сынок, так со мной, за что?». А он мне: «Не лезь, мама, в нашу жизнь, ради бога. Тебе что, заняться нечем?». А чем мне заняться, я ж, кроме детей, ничем и не занималась? Это что ж, не оценили детки мою жертву? Напрасно, что ли, я старалась?
В телеграм-канале «Клубер» лучшие статьи об отношениях, психологии, эзотерике и саморазвитии, которые помогают обогатить внутренний мир и улучшить качество жизни.
Из двери кабинета доносится: «Следующий! № 853!».
— Ой, теперь я… Господи, вы меня совсем из колеи выбили… Это что ж??? Ай, ладно!
- Проходьте, сідайте. Що принесли в жертву?
— Отношения…
— Понятно… Ну, показывайте.
— Вот… Смотрите, они, в общем, небольшие, но очень симпатичные. И свеженькие, неразношенные, мы всего полгода назад познакомились.
- Заради чого ви ними жертвуєте?
— Ради сохранения семьи…
- Чиєї, вашої? А що, є необхідність зберігати?
- Ну так! У чоловіка коханка, давно вже, він до неї бігає, бреше весь час, прямо сил ніяких немає.
- А ви що?
- Ну що я? З'явилася в моєму житті інша людина, нібито стосунки у нас.
- Так ви ці нові стосунки - в жертву?
— Да… Чтобы семью сохранить.
- Чию? Ви ж самі кажете, у чоловіка - інша жінка. У вас - інший чоловік. Де ж тут сім'я?
- Ну і що? За паспортом-то ми - все ще одружені! Отже, сім'я.
- Тобто вас усе влаштовує?
- Ні! Ні! Ну як це може влаштовувати? Я весь час плачу, переживаю!
- Але проміняти на нові стосунки нізащо не погодитеся, так?
— Ну, не такие уж они глубокие, так, времяпровождение… В общем, мне не жалко!
- Ну, якщо вам не шкода, тоді нам - тим паче. Давайте вашу жертву.
- А мені казали, у вас тут кіно показують. Про майбутнє! Чому мені не показуєте?
— Кино тут разное бывает. Кому про будущее, кому про прошлое… Мы вам про настоящее покажем. Включаем, смотрите.
- Ой, ой! Це ж я! Боже мій, я що, ось так виглядаю? Та брехня! Я за собою доглядаю.
- Ну, це ваша душа таким чином на зовнішності проектується.
— Что, вот так? Плечи вниз, губы в линию, глаза тусклые, волосы повисшие…
— Так всегда выглядят люди, если душа плачет…
— А это что за мальчик? Славненький какой… Смотрите, как он ко мне прижимается!
- Не впізнали, так? Це ваш чоловік. У проекції душі.
— Муж? Что за ерунда! Он взрослый человек! — А в душе — ребенок. И прижимается, как к мамочке…
- Та він і в житті так! Притуляється. Тягнеться!
- Отже, не ви до нього, а він до вас?
- Ну, я з дитинства засвоїла - жінка має бути сильнішою, мудрішою, рішучішою. Вона має і сім'єю керувати, і чоловіка направляти!
- Ну так воно і є. Сильна, мудра рішуча матуся керує своїм хлопчиком-чоловіком. І посварить, і пожаліє, і приголубить, і пробачить. А що ви хотіли?
— Очень интересно! Но ведь я ему не мамочка, я ему жена! А там, на экране… Он такой виноватый, и к лахудре своей вот-вот опять побежит, а я его все равно люблю!
— Конечно, разумеется, так оно и случается: мальчик поиграет в песочнице, и вернется домой. К родной мамуле. Поплачет в фартук, повинится… Ладно, конец фильма. Давайте завершать нашу встречу. Будете любовь в жертву приносить? Не передумали?
- А майбутнє? Чому ви мені майбутнє не показали?
— А его у вас нет. При таком настоящем — сбежит ваш выросший «малыш», не к другой женщине, так в болезнь. Или вовсе — в никуда. В общем, найдет способ вырваться из-под маминой юбки. Ему ж тоже расти охота…
- Але що ж мені робити? Заради чого я тоді себе буду в жертву приносити?
- А вам видніше. Може, вам бути матусею шалено подобається! Більше, ніж дружиною.
- Ні! Мені подобається бути коханою жінкою!
- Ну, матусі теж бувають коханими жінками, навіть часто. То що? Готові принести жертву? Заради збереження того, що маєте, і щоб чоловік так і залишався хлопчиком?
— Нет… Не готова. Мне надо подумать.
- Звісно, звісно. Ми даємо час на роздуми.
- А поради ви даєте?
- Охоче і з задоволенням.
— Скажите, а что нужно сделать, чтобы мой муж… ну, вырос, что ли?
- Напевно, перестати бути матусею. Повернутися обличчям до себе і навчитися бути Жінкою. Звабливою, хвилюючою, загадковою, бажаною. Такій квіти дарувати хочеться і серенади співати, а не плакати в неї на теплих м'яких грудях.
- Так? Ви думаєте, допоможе?
- Зазвичай допомагає. Ну, це в тому разі, якщо ви все-таки виберете бути Жінкою. Але якщо що - ви приходьте! Стосунки у вас чудові просто, ми їх із задоволенням візьмемо. Знаєте, скільки людей у світі про такі стосунки мріють? Тож, якщо надумаєте пожертвувати на користь нужденних - ласкаво просимо!
— Я подумаю…
№853 растерянно выходит из кабинета, судорожно прижимая к груди отношения. № 854, обмирая от волнения, заходит в кабинет.
— Готова пожертвовать своими интересами ради того, чтобы мамочка не огорчалась.
Дверь закрывается. По коридору прохаживаются люди, прижимая к груди желания, способности, карьеры, таланты, возможности — все то, что они готовы самоотверженно принести в жертву…
Ирина Семина
