Вам сумно і все бачиться в чорних фарбах? А друзі і знайомі кажуть: «Та отримати життя ти, нарешті, візьми себе в руки? Життя прекрасне – озирнись навколо!» Не поспішайте робити поспішні висновки про те, що це ви – не в порядку! Як не дивно, депресія може означати, що ви як раз і оцінюєте реальність адекватно, не придумуючи собі рожевих єдинорогів.
Цей стан називають «депресивний реалізм»: швидше за все, коли ви були в «нормальному стані», як всі, то просто перебували у полоні «щасливих помилок». І тільки легкий депресивний стан допомогло вам подивитися правді в очі і припинити обманювати себе.
Так що з міфом про те, що люди, які страждають від легкої депресії, дуже негативно всі сприймають, пора прощатися. Насправді ці люди можуть просто бачити все, як є – без прикрас і безглуздих ілюзій.
В телеграм-канале «Клубер» лучшие статьи об отношениях, психологии, эзотерике и саморазвитии, которые помогают обогатить внутренний мир и улучшить качество жизни.
Так значить, велика частина людей живе з рожевими окулярами на носі? Дивно, але багато досліджень підтверджують, що це правда. Концепція «депресивного реалізму» вперше була описана в 1979-му році Эллоу і Абрамсон. Вчені провели експеримент з двома групами людей, одні з яких перебували в депресії, а інші – були бадьорі і життєрадісні.
Учасникам запропонували натискати на спеціальні кнопки, які контролювали зелене світло. Насправді більшу частину часу ці кнопки нічого не контролювали – світло запалювався і потухал «на своїй хвилі». Коли ж учасників по закінченні контрольного часу попросили оцінити, наскільки вони контролювали ситуацію, то результати їх бентежили. Виявилося, ступінь свого контролю адекватно оцінили тільки «депресивні учасники». Оптимісти були впевнені, що все під контролем, хоча це не відповідало дійсності.
Теорію депресивного реалізму підтримують дуже багато психологи, хоча, звичайно, далеко не всі. Про це говорить Коллін Фэлтэм, професор Шеффілдського університету і автор книги «Депресивний реалізм». Справа в тому, що на цю тему було проведено дуже багато досліджень, і результати їх не так вже й однозначні.
Депресивний реалізм — психопатологічний феномен. Тенденція людей з легким ступенем депресії давати об'єктивні оцінки і прогнози, без переоценивания самого себе і своїх здібностей.
За словами Фэлтэма, в даному випадку простежується зв'язок цього явища з іншими теоріями, наприклад, Теорією управління страхом смерті. Вона припускає існування в людині базового психологічного конфлікту, що випливає з бажання жити і усвідомлення при цьому, що смерть неминуча.
Управління цим страхом полягає в тому, що людина починає займатися самообманом. І це дійсно дуже допомагає: ми вже не перебуваємо в панічному жаху, а, навпаки, – сповнені оптимізму і позитиву. Коли ж людина перебуває в стані депресії, то у нього просто набагато менше шансів бути обдуреним.
«Фактично деякі психологи визнають, що елемент самообману мало не обов'язковий для того, щоб жити щасливо й заможно, – каже Фэлтэм. – Людям в депресії може просто не вистачати цього «рішучого оптимізму», який допомагає вижити в світі, повному болю і болісних роздумів про безглуздість буття і неминучість смерті. Вони просто дивляться на речі більш реалістично. А реальне життя, як відомо, річ непроста, і нерідко «кусається».
Хто ж найчастіше схильний до депресивного реалізму? Фэлтэм стверджує, що це, як правило, інтроверти, чоловіки і люди з високим IQ. При цьому автор уточнює, що «депресивно реалістично» на світ дивляться в основному ті, у кого депресія слабко або середньо виражена. При глибокій депресії вже відбуваються серйозні викривлення у мисленні.
Переклад статті — According to Research, Depressed People See the World More Realistically via Клубер
