Можна піти від люблячого тебе чоловіка, просто тому, що вам з ним нудно і думати, що ти робиш щось «високодуховну».
Можна залишатися жити з чоловіком, який б'є тебе дітей, і думати, що ти робиш щось «високодуховну».
Можна їсти одну траву і яблука, попутно називаючи всіх тих, хто їсть щось ще, «стерв'ятниками» і «трупоедами», і думати, що ти робиш щось «високодуховну».
Можна їсти баранячу ногу й, запиваючи червоним вином, возносити подяку Господу, і думати, що ти робиш щось «високодуховну».
Можна перестати спілкуватися з близькими, тому що це спілкування псує тобі настрій, і думати що ти робиш щось «високодуховну».
А можна, навпаки, витратити все своє життя, стукати в зачинені двері і намагаючись налагодити зруйновані відносини, і думати, що ти робиш щось «високодуховну».
А можна просто жити, їсти, спати, працювати і любити, і не думати про духовність зовсім. І робити при цьому... щось високодуховну...
