Тонка грань...
Здається... Іноді здається, що біле — це сліпуче біле, і його ні з чим не сплутаєш. А чорне... Це ж не синє і не червоне, це ж зрозуміло — ось чорне. З добром і злом, ми думаємо, справа йде так само... А між ними тонка, дуже тонка грань.
Ось, наприклад, чесність... Похвальне якість. Благо. Це ж сміливість — бути чесним. І така тонка грань... Зирк за неї — байдужість і егоїзм. «Ти не жіночна» або «ти ні на що не придатний»- це чесність, це маніпуляції, мета яких — вбити самооцінку партнера.
Чи любов... «Я люблю» — світле, творче почуття. Відчуття великого світу і безкорисливе віддавання. І тонка грань... «Я тебе люблю», тому можу сказати те, що заподіє біль. Можу зробити все, що ця фраза виправдає. Можу вирішити, що ти повинен, тому що я люблю.
Турбота... Коли її немає, це дуже відчувається. Вона приємна самим фактом, що інший дорослий для тебе щось робить... Тонка грань... А за нею — опіка і контроль. Задуха.
Прийняття... Прекрасне світовідчуття. Широкий, вільний від упереджень сприйняття іншої людини. Тонка невидима грань... І — байдужість. Будь кожним, тому що мені все одно.
Безоціночне судження про світ... Ідеал. Вершина духовного зростання. Але як тільки вирішив, що ти вже там, то переступив тонку межу, за якою — оцінка іншого: «Ну, чому ти не можеш ставитися до світу без лекал своїх переконань?».
Між хорошим і поганим, світлом і тінню немає прірви. Навіть розділової лінії немає. Тільки тонка прозора межа. Проникна. Прохідна. Бах! — і ти вже по той бік, свідомістю і відстежити не встиг.
«Диявол починається з піни у рота ангела, який бореться за справедливість» (Торнтон Уайлдер).
Автор — Лілія Ахремчик
Иллюстарция — Chiara Fersini
