Ти точно розумієш, що відносини закінчені (з людиною, системою), коли закінчилася психічна енергія в них бути: слухати, розбиратися, проживати, робити зусилля зрозуміти і навіть сили усуватися.
Всі. У тебе немає ні грама психічних сил на тепло, злість, провину, співчуття, сором або страх майбутнього. «Не важливо, що буде далі — я не можу вже прямо зараз».
Всі. Тебе стоїть поруч і переживаючого відношення більше немає. Ти-віруючий-сподівався-бореться-намагається здався разом з усіма своїми очікуваннями, амбіціями, жалями, вірою, що щось зміниться або ти зможеш якось адаптуватися.
Всі. Тепер ти на тому внутрішньому відстані, коли тобі все одно. У внутрішній тиші спокійно збираєш у валізу речі, пишеш заяви, переглядаєш можливі варіанти від'їзду. Всі емоційні страждання преплавились в спокійні, але безапеляційні збори. Той, минулий ти закінчений, а новий навіть не розуміє, за що той старий так довго чіплявся. Далі вже тільки питання часу.
Але ця сама психічна енергія може не закінчуватися роками і десятиліттями. Якщо якась- найчастіше неусвідомлювана — частина не готова здатися, програти, визнати і пережити щось для неї складно постановляється.
Тоді періодично речі ніби як і збираються, та тільки валізу знову і знову виявляється без ручки і все непомітно повертається на круги своя.
Бути може, все і було задумано, щоб людина, намотуючи за заздалегідь відомою траєкторії роками, цю незамечаемую частину себе, цю відсутню для догляду ручку від валізи, рано чи пізно все ж знайшов.
Автор: Тетяна Фішер
