Вам доведеться прийняти гірку правду, хоч це і боляче. Насправді ви його зовсім не знаєте. І ви зовсім не закохані в нього. Хоча, можливо, повторюєте рідне ім'я в який раз...
Я знаю, як це. Коли згадуєш про те, з ким розлучилася. Мрієш, як одного разу він подзвонить і повернеться. Як знову обійме. Як тоді, давним-давно, майже в інше життя.
Коли він приходить уві сні, і ти прокидаєшся з німим криком відчаю. Як ловиш знайомий профіль в натовпі – і серце вискакує з грудей. Закриваєш очі і бачиш знайому до болю посмішку.
Досі.
Хоча ви давно розлучилися.
Саме так. Ми часто не можемо забути того, з ким довелося попрощатися. Кого любили і любимо, як нам здається, до цих пір.
Але ж ми стали мудрішими рівно на одну розбиту любов. І повинні розуміти, що той чоловік, який сниться і приходить в мріях – це зовсім не він. Це зовсім не той хлопець, якого ми ретельно сховали в шафі своїх скелетів», намагаючись викреслити з життя назавжди.
Сьогодні він не має нічого спільного з тим, кого ви любили коли-то. Так, тоді він був таким. Але не сьогодні. На жаль.
Сьогодні це вже не той класний хлопець, який так щиро цілував вас дощовим серпневим днем. І вже тим більше не той, хто писав листи і клявся у вічній любові.
Того чоловіка, якого ви так любили, більше немає. Немає, і не буде.
Так, так буває. Коли сумуєш за того, кого більше немає. Колишнього. За того, хто робив усе, щоб побачити радість у ваших очах. Хто більше всього на світі хотів, щоб ви були щасливі.
Ви сумуєте за того, хто обіцяв бути завжди поруч. І ви не сумнівалися, що саме так і буде. Докази були у нього на вустах. Докази були в його очах.
Нічого дивного, що ви сумуєте. Все в порядку – ви не одні. Ми всі такі. Наше серце летить кудись вниз, коли щось нагадує улюблений голос. Так, він був чудовим – той хлопець. Як таким не нудьгувати?
Але його колишнього більше немає. Сьогодні він – зовсім інший чоловік, якого ви зовсім не знаєте. Ви не знаєте, яку музику він слухає або яку носить куртку. Ви не знаєте, кого він пристрасно цілує, які напої замовляє, коли хоче розслабитися. Ви абсолютно нічого не знаєте про нього! Ні великого, ні малого. Нічого, за що могли б любити його.
Ви не знаєте дуже важливих речей про нього. Не знаєте, з ким дружить і до кого біжить, коли погано. Ви починаєте забувати, як він сміявся. Як вимовляв улюблені жарти і гуляв під дощем. Ви починаєте забувати його колишнього...
Ви занадто довго сумували за того, кого давно немає.
Повірте, ви зовсім не любите його сьогодні. Ви любите те, що було у вас в минулому. З ним. Тим, якого більше немає. Саме цього вам шкода.
Тільки справа в тому, що всього цього більше немає. Ні минулих днів, ні людини, якого так любили.
О, ні, ви не зійшли з розуму і не потребуєте лікування. І це не галюцинації або марення. Ви просто любите те, що було раніше. Вашу історію любові.
Вам доведеться прийняти гірку правду, хоч це і боляче: немає сенсу любити того, кого більше немає.
