Я не можу стати частиною такого світу, де чоловіки одягають своїх дружин як жінок легкої поведінки, виставляючи на показ все те, що повинно бути сокровенним.
Де немає поняття честі та гідності, і на слова людей можна посилатися тільки тоді, коли вони кажуть "обіцяю".
Де жінки не хочуть дітей, а чоловіки не хочуть сім'ї.
Де сосунки вважають себе успішними за кермом батьківських машин, а будь-хто, хто має хоч трохи влади, намагається довести вам, що ви нікчема.
Де люди лицемірно заявляють, що вірять у Бога з чаркою алкоголю в руках, і з відсутністю найменшого розуміння своєї релігії.
Де поняття ревнощів вважається ганебним, а скромність - недоліком.
Де люди забули про кохання, а лише шукають найкращий варіант партнера.
Де люди ремонтують кожен шерех своєї машини, не шкодуючи ні грошей, ні часу, а самі мають настільки убогий вигляд, що тільки дорога машина може це приховати.
Де хлопці пропивають батьківські гроші в нічних клубах, кривляючись під примітивні звуки, а дівки в них через це закохуються.
Де М і Ж вже давно не розрізняються, і де все це разом називається свободою вибору, але тих, хто вибере інший шлях, затаврують відсталими деспотами.
Я обираю свій шлях, шкода тільки, що я не знайшов такого ж розуміння у тих людей, у яких найбільше його шукав...
