А робив він це так - писав листа в якусь країну за вигаданою адресою, вигаданому адресату, і за певний час йому приходив лист назад із купою різних закордонних штемпелів і вказівкою "Адресат не знайдений" або щось на кшталт цього. Але це цікаве хобі одного разу виявилося просто містичним...
У квітні 1939-го Євген Петров вирішив потривожити поштове відділення Нової Зеландії. За своєю схемою він вигадав місто під назвою "Гайдбердвілл" і вулицю "Райтбіч", будинок "7″ та адресата "Мерілла Оджіна Вейзлі".
У листі він написав англійською: "Дорогий Мерілл! Прийми щирі співчуття у зв'язку з кончиною дядька Піта. Кріпись, старий. Вибач, що довго не писав. Сподіваюся, що з Інгрід усе гаразд. Цілуй доньку від мене. Вона, напевно, вже зовсім велика. Твій Євген".
З моменту відправлення листа минуло понад два місяці, але лист із відповідною позначкою не повертався. Письменник вирішив, що він загубився і почав забувати про нього. Але ось настав серпень, і лист прийшов. На превеликий подив письменника це був лист-відповідь.
Спочатку Петров вирішив, що хтось над ним пожартував у його ж дусі. Але коли він прочитав зворотну адресу, йому стало не до жартів. На конверті було написано: "Нова Зеландія, Хайдбердвілл, Райтбіч, 7, Мерілл Оджін Вейзлі". І все це підтверджувалося синім штемпелем "Нова Зеландія, пошта Хайдбердвілл"!
Текст листа свідчив: "Дорогий Євгене! Дякую за співчуття. Безглузда смерть дядька Піта вибила нас із колії на півроку. Сподіваюся, ти пробачиш за затримку листа. Ми з Інгрід часто згадуємо ті два дні, що ти був із нами. Глорія зовсім велика і восени піде у 2-й клас. Вона досі зберігає ведмедика, якого ти їй привіз із Росії".
Петров ніколи не їздив до Нової Зеландії, і тому він був тим більше вражений, побачивши на фотографії міцної статури чоловіка, який обіймав його самого, Петрова! На зворотному боці знімка було написано: "9 жовтня 1938 року".
Тут письменникові ледве погано не стало - адже саме того дня він потрапив у лікарню в несвідомому стані з важким запаленням легенів. Тоді протягом кількох днів лікарі боролися за його життя, не приховуючи від рідних, що шансів вижити в нього майже немає.
Щоб розібратися з цими чи то непорозуміннями, чи то містикою, Петров написав ще одного листа до Нової Зеландії, але відповіді вже не дочекався: почалася друга світова війна. Е. Петров із перших днів війни став військовим кореспондентом "Правди" та "Інформбюро". Колеги його не впізнавали - він став замкнутим, задумливим, а жартувати взагалі перестав.
Закінчилася ця історія зовсім вже не кумедно.
У 1942 році Євген Петров летів на літаку з Севастополя до столиці, і цей літак був збитий німцями в Ростовській області. Містика - але того ж дня, коли стало відомо про загибель літака, додому до письменника прийшов лист із Нової Зеландії.
У цьому листі Меріл Візлі захоплювався радянськими воїнами і турбувався за життя Петрова. Серед іншого в листі були ось такі рядки: "Пам'ятаєш, Євгене, я злякався, коли ти став купатися в озері. Вода була дуже холодною. Але ти сказав, що тобі судилося розбитися в літаку, а не потонути. Прошу тебе, будь акуратнішим - літай якомога менше".
За мотивами цієї історії нещодавно було знято фільм "Конверт" з Кевіном Спейсі в головній ролі.
