Психологія

Малопомітний фактор, щоденно який краде нашу енергію: китайська мудрість

Юнак прийшов до старого і задав питання: «Скільки у людини повинно бути друзів?». Мудрий дід сказав: «Піди в сад і знайди самий стиглий плід. Дістань його і принеси. Так тобі відкриється істина...»
Марина Карасьова
3.9к.

20-річний юнак прийшов до свого старенького прадіду і задав питання: «Скільки у людини повинно бути друзів?». Мудрий дід сказав: «Піди в сад і знайди самий стиглий плід. Дістань його і принеси. Так тобі відкриється істина».

Хлопчина прибіг у садочок, але всі стиглі плоди висіли високо. Він зрозумів, що мав на увазі дід, без сторонньої допомоги тут не впорається, потрібно кликати друга. Він покликав сусіда, з яким товаришував, той водрузился йому на плечі, але вони зрозуміли, що потрібно ще як мінімум четверо хлопців, щоб дотягнутися до яблук і груш.

Хлопець покликав усіх своїх друзів, вони ставали один одному на плечі, утворюючи вертикальні ланцюжка, і, таким чином, дотягувалися до будь-якої гілки.

«Я зрозумів, чому ти хотів навчити мене, дідусю», — сказав правнук. «Чим більше у людини друзів, тим краще! Разом ми можемо все!»

А дід засміявся і відповів:

«Нічого ти так і не зрозумів! Друзів повинно бути рівно стільки, щоб один з них здогадався присунути до дерева сходи».

***

У моєму оточенні є люди, які змушені спілкуватися з величезною кількістю людей — працівники сфери послуг, викладачі, гіди. І є ті, хто в спілкуванні вкрай обмежений своєю професією.

Так от, перші постійно скаржаться на втому, а другі — доброзичливі і веселі.

Чому так? Тільки не треба про енергетичний вампіризм розповідати...

Відомий поет Юрій Левітанський прийшов до висновку, що з віком хочеться більше часу витрачати на те, щоб пізнавати себе, чути себе, і глибоко нещасливий той, хто змушений заглушати свій внутрішній голос чужими голосами.

Людей, на честь яких ми можемо назвати дитину або довірити всі свої таємниці — одиниці. Більшість — приятелі, з ними весело, але постійно контролюєш себе: аби чого не бовкнути, або не поранити словом, лише б не викликати злість і заздрість. Тяжка праця.

Дві подруги вирішили їхати в тур, а одна напередодні вильоту захворіла. Злягла з високою температурою. Її компаньйонка дзвонить і каже: «Пий ліки і їдемо, нічого не знаю! Ти мені подруга чи хто?».

Після цього інциденту не спілкуються.

Повертаюся подумки до притчі.

А якби той юнак одразу здогадався, що потрібно приставити драбину? Значить, він міг би обійтися зовсім без друзів? Значить, досяг рівня, коли не треба ні в кого нічого просити, не треба кликати на допомогу?

Як правило, такі люди не стають бирюками-відлюдниками, вони стають вченими, письменниками, художниками, композиторами, поетами і служать суспільству. «Дружать», несуть користь мільйонам своїх співвітчизників.

Нікола Тесла іронізував: «Я не впевнений, що ви можете назвати багато великих винаходів, які були створені одруженими чоловіками».

Одружений, значить, оточений натовпом: дружиною, дітьми, родичами. Все, що потрібно, усамітнитися колись. А якщо ще нерозлучні друзі до телефону просять, на шашлики звуть...

Як в такому режимі думки генерувати?

Прислів'я про те, що потрібно мати 100 друзів, хороша лише для молодих, які пізнають світ і шукають в ньому себе. Після 30-40 років спілкування потрібно мінімізувати, будувати навколо себе невидимий оку паркан, йти в зону недосяжності телефонних дзвінків.

За матеріалами: Мадам Хельга

аватар автора
Марина Карасьова Редактор
Наш редактор Марина мріє, щоб усі діти були щасливими. А ще про великій бібліотеці, наприклад, як у письменника Умберто Еко. Вона вважає, що особисте зібрання книг — це колосальний набір ресурсів, що дозволяє зробити навіть неможливе можливим. За освітою психолог Марина, багато років працювала редактором у різних виданнях.
Клубер